Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Благоговій, Україно, перед містом Каневом: там поховано Тараса Шевченка!

22 травня минуло 150 років з дня перепоховання Тараса Григоровича Шевченка. Недільного дня громадськість м. Ходорова на Тарасовому майдані відзначила цю величну подію урочистим віче біля пам’ятника Великому Кобзареві.

 

Тарас Григорович Шевченко помер у Петербурзі, але, як і заповідав, спочив на Дніпрових кручах.

 

Поет упокоївся 10 березня 1861 року. Третього дня його поховали на Смоленському цвинтарі. Віддати останню шану Великому Кобзарю, окрім українців Петербурга, прийшли російські поети Достоєвський, Лєсков, Салтиков-Щедрін, Тургенєв, Некрасов, а також представники польської, грецької громад міста.

Друзі поета - художник Григорій Честахівський, брати-літератори Михайло та Олександр Лазаревські - вирішили виконати волю Тараса Шевченка і поховати його в Україні, адже передсмертними словами їхнього вірного друга були: «До Канева...».

Невдовзі українська громада домоглася дозволу царської влади на перепоховання поета. Супроводжували труну Кобзаря Олександр Лазаревський і Григорій Честахівський.

27 квітня вони прибули до Москви, де труну поета встановили в Тихонівській церкві. 18 травня домовину з прахом Шевченка було доправлено до Києва.

Труну Шевченка до самої церкви Різдва Христового на Подолі несли студенти Київського університету. Труна перебувала в церкві до 20 травня, а вранці на руках її понесли до пароплава «Кременчук», яким прах Великого Тараса привезли до Канева.

Прощання з поетом відбувалося в Успенському соборі в Каневі. Настоятель Канівського Успенського собору Гнат Мацкевич виголосив пророчу промову: «Благовій, Малоросіє, перед містом Каневом: у нас поховано Тараса Шевченка!»

До місця поховання - Чернечої гори - труну знову понесли на руках. 22 травня після богослужіння прах Шевченка було поховано на Чернечій горі біля Канева - в місці, яке відповідало його «Заповіту». Незабаром могила Шевченка перетворилася на місце паломництва українців, а Чернеча гора отримала назву Тарасової.

Щороку у травневі дні біля могили поета в Каневі проходять Богослужіння, сюди звідусіль з’їжджаються вдячні поціновувачі творчого генія Т. Шевченка.

Дух великого Пророка живить душу нашої нації, нагадує, чиїх батьків ми діти.

Визначні особистості, люди, які перевертали уявлення власного народу про його історію, його будучину, відстоювали його самобутність, окремішність, вибраність перед іншими, мають спочивати на рідній землі.

Лише після того, як нетлінні останки наших світочів як культурних, громадських, так і політичних упокояться у рідній землі, Україні як соборна, самостійна держава відбудеться. Досі далеко від України, про незалежність якої вони так мріяли і на яку покладали всі свої сподівання, спочивають: Симон Петлюра (убитий 25 травня 1926 р. анархістом Шварцбардом. Похований Петлюра на кладовищі Монпарнас у Парижі);

Євген Коновалець (вбитий 23 травня 1938 Павлом Судоплатовим у Роттердамі. Похований на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі); Олександр Довженко (помер 25 листопада 1956. Похований на Ново-Дівичому цвинтарі у Москві). Сам письменник, кінорежисер весь час тужив за Україною і в останні роки свого життя написав у щоденнику: «Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі».

Людина, праці якої змінили уявлення українців про себе, збудили свідомість й дали новий поштовх до боротьби, Дмитро Донцов досі залишається недосяжним у багатьох аспектах. Його життя обірвалося 30 березня 1973 року в Канаді. Ідеолог українського націоналізму похований в Америці на українському кладовищі в Саут-Баунд-Брук.

Уже кілька років у повітрі й головах багатьох витає благородна думка – перепоховання провідника Організації Українських Націоналістів. Та наразі могила Степана Бандери у далекому Мюнхені, на цвинтарі Вальдфрідгоф. Саме в цьому німецькому місті 15 жовтня 1959 року в під'їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 о 13:05 знайшли ще живого, залитого кров'ю Степана Бандеру. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя провіднику українських націоналістів струменем розчину ціанистого калію.

Із ідеєю перепоховання визначних українських героїв, які спочивають за межами України, свого часу виступили львів’яни. У жовтні 2010 року на Личаківському цвинтарі перепоховано прах провідних діячів ОУН Лева і Дарії Ребетів, які теж раніше були поховані у Мюнхені.

Можливо для того, щоб вповні усвідомити значення і вплив по праву великих людей нації на свідомість народу, нам варто брати приклад із наших сусідів поляків, які з трепетом шанують своїх героїв. У Вавельській катедрі в Кракові, поруч з могилами польських королів, упокоїлись останки великих поетів Міцкевича, Словацького, Норвіда та національних героїв Костюшка, Пілсудського.

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"