Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

«З музикою крізь життя»

Хто з ходорівчан - від малого до великого - не знає директора Ходорівської дитячої музичної школи. Завжди стрункий, підтягнутий, з гордо піднятою головою, легкою як у танцюриста ходою, педантично акуратний, привітний, розсудливий. Такий він, пан Вавричин.

Серед багатьох мистецтв є одне дивовижне і чарівне, яке водночас поєднує в собі миттєвість і вічність, віддзеркалює сьогодення і мандрує сторінками далеких епох, торкаючись найпотаємніших струн людської душі, - МУЗИКА... .

Перші кроки на шляху музичної освіти дитина робить у музичній школі, де поряд з високою професійністю панує атмосфера закоханості в музику та взаємоповага учнів і педагогів. Саме в такій установі, Ходорівській музичній школі, працює директором Григорій Вавричин.

У провідну неділю численні гості вітали п. Григорія на його творчому вечорі.

Відомо, що обличчя міста визначають і втілюють його мешканці. Господар - і вдома, і в музичній школі. А ще руки його чутливі, які повинні бути в музиканта. Кларнет, саксофон, флейта, акордеон, труба - баритон — ось перелік музичних інструментів, якими володіє Григорій Вавричин. Крім цього, його такі ніжні і дбайливі руки випестили, виховали доньку та двох синів, а зараз пригортають, голублять онучат - Марка та Софійку.

Господь нагородив Григорія Йосиповича чудовим голосом. Він - соліст народної хорової капели «Мрія» Ходорівського Народного дому «Просвіта», учасник церковного хору Косми і Дам'яна. Любить співати у дуеті із дружиною.

Ще маленьким хлопчиком босоніж тікав до весільних музик, і батьки, не знаючи де він подівся, лише по слідах, які залишав у поросі босими ногами, знаходили на весіллі. Тобто вже в такому ранньому дитинстві він любив музику. Першою вчителькою української пісні була його мама. Вона дуже гарно співала, і він співав разом з нею. Уже в 7 років Григорій майстрував сам музичні інструменти: гітару, скрипку, натягував сталеві дротики замість струн і, співаючи українські пісні, акомпанував на свій лад. В 3-му класі батьки купили йому акордеон, і він самотужки навчився підбирати мамині пісні. А вже із 6-го класу брав уроки у весільних музикантів і згодом з ними грав на весіллях.

Після закінчення школи пішов в армію. Там освоїв саксофон, на якому грав в оркестрі. Потім пішов працювати на меблеву фабрику , щоб заробити грошей, бо вирішив поступати до музучилища. Спочатку не хотіли приймати на роботу, але коли дізналися, що він може грати в заводському духовому оркестрі, взяли у передову бригаду. Тоді він заробляв 200 карбованців (це були великі гроші), а згодом в Ходорівській ДМШ матиме 80 крб.

Але Григорій прагнув стати професійним музикантом і мати улюблену роботу, тому гроші не ставив на перший план. Коли йому виповнилося 23 роки, він вже був сформованим юнаком, тому мету, яку поставив перед собою, а саме стати професійним музикантом, втілив у життя. Почав брати уроки у викладачів Львівського ДМУ по класу кларнета і по сольфеджіо. І за рік виконав програму за музичну школу. В 24 роки його приймають до Львівського ДМУ, і він закінчує училище із червоним дипломом по класу кларнета (це був 1979). І цього ж року дістає направлення в Ходорівську музичну школу, де вже працює його дружина Олеся Степанівна. До речі, познайомилися вони, будучи студентами Львівського ДМУ. В 1980 р. Григорій вступає до Дрогобицького педінституту на музичне відділення, де додатковим інструментом має акордеон. Працює в Ходорівській ДМШ викладачем 32 роки і 20 років на посаді директора.

Гордістю педагогічної діяльності п. Г. Вавричина є його учні. За час викладацької роботи випустив цілу плеяду випускників, які займалися на різних інструментах: кларнеті, саксофоні, трубі, флейті, акордеоні. Багато із них стали переможцями регіональних та обласних конкурсів. Є і вступники до середніх спеціальних музичних закладів. Григорій Йосипович зарекомендував себе не тільки як керівник, але й як творча людина. За час його директорства школа піднялася на високий професійний рівень. Багато учнів, викладачів та колективів ставали переможцями на обласних, всеукраїнських і міжнародних конкурсах.

У цьому навчальному році проходила Державна атестація школи, і експертна комісія за підсумками балів вивела оцінку — «зразково».

«Моя робота, - каже п. Григорій, - є для мене другим диханням, а музична школа - другою домівкою, адже все те, що я в своєму житті спланував, збулося з Божою поміччю. Я став викладачем музики, я маю в житті вірного друга - люблячу дружину, яка є моїм однодумцем і підтримкою, ми маємо добрих і вдячних дітей - дочку Лілію, яка продовжила нашу справу і сьогодні є викладачем й концертмейстером в Київській музичній школі ім. Д. Кабалевського, двох синів-близнюків: Степан - священик, Тарас – лікар-стоматолог. А ще радію з того, що я дідусь і маю двох внучат - Марка і Софійку, вони є тими промінчиками, які тішать і звеселяють душу». Пан Григорій ніколи не забував родинного гнізда, своїх батьків. А в останні роки життя доглядав разом з родиною свою стареньку матір.

18 серпня Григорію Йосиповичу виповниться 60 років. Творчий вечір – подарунок ходорівчанам до майбутнього ювілею.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"