Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Двадцять п’ята річниця незасвоєного уроку Чорнобиля…

Ми атомні заложники прогресу.

Вже в нас нема ні лісу, ні небес.

Так і живем од стресу і до стресу,

Абетку смерті маємо - АЕС.

Л. Костенко.

Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

У цьому році ми відзначаємо 25-у річницю тих страшних чорнобильських подій. Але це не свято. Це зовсім інша річниця, яка не терпить фальші, показухи, надуманості. Минуло 25 рокiв, а чорний день Чорнобильської трагедiї продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пiзнiше народився далеко вiд покривдженої землi. Цей день не минув безслiдно, вiн розплодив по свiту багато трагедiй, вiн буде завжди об'єднувати всiх одним спогадом, однiєю печаллю, однiєю надiєю.

Обєднав цей страшний день однією печаллю всіх небайдужих 29 квітня у приміщенні районної бібліотеки на вечорі пам’яті «На Чорнобиль журавлі летіли…», який організували відділ культури Жидачівської РДА та працівники Жидачівської централізованої бібліотечної системи. Запршені Були представники влади, чорнобильці Жидачівщини.

Вечір розпочали скрипалі Жидачівської музичної школи під керівництвом Н. Солопенко, які виконали музичний твір Миколи Скорика.

Ведучі Богдан Дмитрів та Остап Матура розповіли про той страшний день 26 квітня 1986 року, згадали імена тих, хто першим ліквідовував аварію на ЧАЕС, тих, кого уже сьогодні немає поруч з нами.

Чорнобильська атомна електростанція, 26 квітня 1986 року, — планове виключення реактора, що тривало 20 секунд, здавалося звичайною перевіркою електрообладнання. Проте через якусь мить внаслідок різкого стрибка напруги стався хімічний вибух, в реультатті чого в атмосферу було викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які входять до складу Білорусі, України і Росії. За офіційними повідомленнями, відразу ж після катастрофи загинув 31 чоловік, а 600 000 ліквідаторів, що брали участь у гасінні пожеж і розчищанні, отримали високі дози радіації. За офіційними даними, радіоактивне опромінення отримало майже 8 400 000 мешканців Білорусі, України і Росії, забруднено близько 155 000 кв. км території. Майже 404 000 чоловік було переселено, проте мільйони, як і раніше, живуть в умовах, коли залишкова дія, що зберігається, створює цілий ряд небезпечних наслідків.

Тієї ночі лейтенанти та сержанти пожежної охорони здійснювали свою звичайну роботу. А ситуація була незвичайна – поруч «дихав» смертельним подихом реактор. Не було часу думати про себе - треба було врятувати станцію. І вони її врятували. Всі 28 чоловік двох караулів затулили її собою. З них 6 чоловік загинуло.

Серед запрошених у залі бібліотеки були наші земляки, котрі безпосередньо брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Один із них – голова районної ради Ігор Кос, який з січня по квітень 1987 року на посаді начальника взводу технічного обслуговування брав участь у ліквідації наслідків аварії. Кількома словами Ігор Степанович охарактеризував тодішнє зневажливе ставлення влади до простих людей, дітей, яких вигнали на травневий парад при величезному рівні радіації, перед якими замовчували правду про найстрашнішу катастрофу в історії Радянського Союзу.

До слова був запрошений і заступник голови РДА Олега Кизима, який перебував у Чорнобилі вже через кілька років після катастрофи.

Комусь довелось стати в ряди тих хто ліквідовував наслідки аварії, комусь - рятувати життя і здоров’я потерпілих, інші допомагали морально і матеріально. Там, де пожежа, там і медики. Спогадами про ті страшні часи поділився керівник групи львівських медиків, які перебували в Поліссі з 12 по 27 червня 1986 року, Василь Гулкевич: «Проблем було багато. Та біда, яка сталася тоді, об’єднувала людей. Ми не знали дійсного рівня радіації. Це не озвучувалося. На сьогодні уже немає половини жидачівських медиків, які були на ЧАЕС в період катастрофи».

Учасники вечора декламували вірші, виконували музичні твори та роздумували над тим, що приніс Чорнобиль Україні.

Участь у вечорі пам’яті взяли Яромир Лещук, Богдан Дмитрів, Олеся Максимків, Олег Максимків (учні гімназії ім. О. Партицького), Остап Матура, Андрій Гаранчук, Олег Маслій, Галя Огоновська, Юля Малаховська (учні Жидачівського НВК №1), Оксана Хром'як, Оксана Губіна, Роман Ониськів (учні Жидачівської ЗОШ №2), Богдана Дереш (Бережницька ЗОШ). Світлана Стеблій (Тейсарівська ЗОШ) виконала пісню «Молитва до України». Наталя Струмінська виконувала пісню «На Чорнобиль журавлі летіли» під супровід бандури. Музичний та відеосупровід Мирон Дубик та Михайло Міщенко.

15 грудня 2000 року діяльність ЧАЕС як виробника електроенергії було припинено. Та на трагічних долях тих ліквідаторів, які не дожили до 25-ї річниці Чорнобиля, на долях тих чорнобильців, що роками хворіють, ми дедалі більше переконуємося: ніякі мегавати не варті сльозинки однієї осиротілої дитини чи дитини, хворої на лейкемію. Коли ж ми все-таки засвоїмо урок Чорнобиля…

Довідка. В нашому районі 170 громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, перебувають на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Жидачівської РДА, з них 12 осіб – 1 категорії, 64 особи – 11, 42 особи – категорії Г( які працювали за межами зони відчуження), 42 дітей та 4 вдови.

Марія Татчин.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"