Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Хіба українці не заслужили щасливої долі?

Знаєте, для мене українська мова - безмежний уквітчаний степ самобутності нашої нації. Та, на жаль, на цих просторах за всю історію існування нашого народу вкоренились біль і страждання, почуття меншовартості, а зрошують його сльози матерів, дружин та сестер, тих, хто поклав свої життя на український вівтар.

Адже, як писав М. Горинь: «Наша історія - історія віковічної боротьби українського народу за своє місце під сонцем». Чому ж те сонечко так рідко виглядало із-за густих закривавлених хмар? Хіба українська нація не заслужила щасливої долі? А може і ні...Адже сучасне покоління не цінує те, що було надбано протягом багатьох віків нашими пращурами. Тож справді, чи варті майбутнього ті, хто забуває минуле? Бо все ж не можу змиритись з тим, що українці забувають і зневажають своє, рідне: історію, пісню, традиції...Все рідше лунає на вулицях великих міст українське слово. Проте у моєму серці жевріє вогник надії, що незабаром все зміниться на краще. Адже кожного разу, коли пробую свої сили на Міжнародному конкурсі з української мови імені П. Яцика та Всеукраїнській олімпіаді з української мови та літератури, переконуюсь, що серед моїх ровесників є обдаровані, цілеспрямовані, працьовиті учні. Разом із своїми наставниками ми намагаємось розвивати українську мову та своїми здобутками доводимо, наскільки любимо її.

Україна - повнолітня вже незалежна держава. Здавалося б, маємо все, що потрібно: кордони, волю, демократію, визнання у світі. Так ні...Немає найголовнішого - єдності народу! Йому потрібно згуртуватись задля здійснення однієї мети. Я вважаю, що між Заходом і Сходом країни існує невидима стіна, що не дає змоги це зробити. Бо як же ми об'єднаємось, коли говоримо різними мовами? І взагалі, чи є в нас ціль? Чого прагнуть українці? Я переконана, що діти своєї Батьківщини повинні мати за мету об'єднання для культурного відродження нашої держави, а саме через мову. Бо мова - показник освіченості, дисциплінованості та рівня розвитку тієї чи іншої нації. Мова - це скарб, який держава повинна оберігати більше, ніж свою територію! Бо територію можна відновити, відвоювати, а культура загубиться у віках!.. Тож давайте доведемо всім, що ми гідні називатись Народом!

Україно моя, найпрекрасніший краю,

Що світиш нам як вічний оберіг,

До тебе погляд щирий свій звертаю

І знову б'ю чолом об твій поріг.

Стою на сході сонця і чекаю...

Повільно тане в небі зірки слід.

Так жалібно повітря я вдихаю,

Спостерігаю журавля політ.

Думки тривожні вітер навіває,

Перед очима - спогади сумні,

Коли історії сторінки я гортаю,

Пригадується знову все мені.

О матінко, царице душ вкраїнських,

Подай дороговказ нам для життя,

Щоб не погинуть на дорогах грішних...

Чи то назад уже немає вороття?

О мово, солов'їна й барвінкова!

Безмежний храм світла й чистоти!

Плекаєш всіх так ніжно й калиново,

І як же нам тебе не берегти?

Ярина СЕМЧИШИН,

учениця 10 класу Журавнівського НВК «СЗШ-ліцей».


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"