Один із головних атрибутів Великодня після паски — це, звісно, писанка. Попри, здавалося, архаїчність цього символу технологія писанкарства не є сталою, а видозмінюється, набуває нових рис. При цьому залишається її первісне значення у християнстві як символу Христового воскресіння.

Найбільш поширені в Україні традиційні писанки: крашанка, крапанка, писанка, дряпанка. Віднедавна набули деякої популярності мальованки (яйця розмальовують фарбами за допомогою пензля), бісеринки (яйця, на які приклеюють або які обплітають бісером), солом’янки (яйця, на які приклеюють соломку у вигляді різних візерунків) тощо. Тож творчість здатна ламати шаблони і канони, але не традиції.

Схоже, на модерність, що заснована на прадавніх традиціях, претендують і писанки від нашої краянки із с. Кам’яного відомої лялькарки Марії Заблоцької. Майстриня зуміла поєднати в одному символі - писанці - одразу кілька видів давнього, сакрального українського декоративно-ужиткового мистецтва: вишивку та лялькарство. Ось як про свій цілком новий витвір розповідає сама майстриня:

- Це перша моя така писанка. Появилась, як і усі інші ідеї приходять у мою голову, спонтанно, десь з космосу...

В основі - дерев’яна писанка, зверху обгорнута полотном, на якому вишито Сонце. Із цим символом пов’язано все найкраще, що є в людському житті. Також є тут Дерево життя. У християнстві - символ Божої мудрості. Голуб - символ миру, любові, вірності і злагоди. Гніздо з пташками - символ зародження життя, родючості, достатку. Ну і сама Писанка — символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості, Христо-ого Воскресіння.

Оскільки роблю ляльки, то і навколо писанки зробила родину: батька, матір, донечку, синочка і немовля. Адже родина – найдорожче, що є у людини. Родина – це любов, підтримка, довіра, сила, щастя, радість та надія. Оскільки писанка робиться на Великдень, то і назву придумала відповідно до свята. У християнських традиціях гаївки відображають радість весни, щастя, та Воскресіння Христового. Ось так і з’явились така собі писанка, яка має, на мою думку, глибокий зміст! - розповіла Марія Заблоцька.

І справді, якщо вдивитися, то ці писанки наповнені глибоким символізмом і передають новому поколінню прадідівську мудрість. Цю серію писанок майстриня назвала “Писанкова гаївка”. Це перша така спроба поєднати прадавні символи і різні види мистецтва в один витвір. На цьому майстриня не планує зупинятися, у задумах є ще багато цікавого, бракує лише часу, щоб все втілити, каже п. Марія.

Тим паче, що останні кілька тижнів вона разом із донею та дітками села Кам’яного трудилися над масштабним проєктом: розписували писанки для “Писанкового дерева”. Щоб не дармувати та не сумувати в часі карантину, кам’янчани об’єдналися у розписуванні великодніх яєчок. І результат спільної праці не забарився: на Великдень на подвір’ї місцевої церкви Воздвиження Чесного Хреста “виросло” дерево, оздоблене 200-ма писанками ручної роботи.

А попереду в Марії Заблоцької та її ляльок-мотанок, а тепер ще й писанок, багато цікавих поїздок, участь у різних міжнародних фестивалях у Туреччині, Хорватії. Звісно, все це буде після завершення карантину. А сьогодні її ляльки поїхали в Чигирин, де незабаром відбудеться виставка, присвячена Марку Грушевському - етнографу, який досліджував народну ляльку.

Додам, що минулоріч ляльки-мотанки авторства нашої краянки були представлені на численних виставках та фестивалях як в Україні, так і за кордоном.

Оксана ФРАНКІВ.

Фото Марії Заблоцької.