Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

«Я люблю картину вже тоді, коли починаю її малювати»

Так казав про свої роботи народний художник України Зеновій Кецало. 12 лютого виповнилось б 98 років із дня народження талановитого мистця.

26 лютого у музеї мистецтва Жидачівщини згадували про цю непересічну особистість нашого краю. Цікавими спогадами про Зеновія Євстаховча ділилися його родичі, друзі, учні, знайомі. У такій невимушеній атмосфері серед картин художника під супровід українських пісень у виконанні ансамблю «Ріка життя» (керівник Лідія Турченяк) згадували, яким був за життя Зеновій Кецало, яким залишився для кожного, хто його знав, цінував і цінує його творчість.

 

Коротко про непросте життя народного художника розповів директор музею, ініціатор зустрічі Степан Ревуцький, який свого часу добре знався із Зеновієм Євстаховичем. Також своїми спогадами про З. Кецала ділились заступник міського голови м. Жидачева Ярослав Гаврильчук, громадська діячка, художник Марія Турченяк, керівник відділу культури, туризму і фізичного розвитку РДА Зіновій Тимофтевич, які неодноразово мали змогу перебувати у товаристві відомого графіка та живописця.

 

Та найбільше про свого вуйка знає Михайло Коханевич, який при кожній нагоді нагадує, що мати Зеновія Кецала походить із Жидачева, тож жидачівці по праву мають пишатися своїм родаком. Про внесок З. Кецала у розвиток українського малярства, особливо станкової графіки, яку він фактично відродив із забуття, розповіла у своїй розвідці працівниця музею Алла Пророк.

Художник, якому підвладні чи не всі графічні техніки, аквареліст, автор олійного живопису, який створив декілька тисяч творів, Зеновій Кецало - юнак із Добрівлян, що зумів піднятись до рівня Майстра.

Зеновій Євстахович Кецало народився 12 лютого 1919 року в с. Добрівлянах, що біля Ходорова, в сім’ї залізничника. Проти волі батька, захотів отримати художню спеціальність. Батько мріяв, що син буде священиком, для цього Зеновій навчався у гімназії ім. Гродгера. Але син пішов наперекір батьковій волі й успішно пройшов вступні іспити до художнього училища – «Віддял штук здобнічіх і пшемислі артистичні» у м. Львові. Викладання проходило польською. Зеновій щодня п’ять років поспіль їздив із Ходорова до Львова поїздом. Уже після третього курсу юнак поїхав з відомим художником П. Ковжуном розписувати церкву в Єзуполі. Ця довіра надихала й окриляла Зеновія, і якщо чогось ще не вмів, намагався негайно навчитися.

У Львівській художньо-промисловій школі Кецало навчався впродовж 1933-1938 рр. Рік перед Другою світовою війною Зеновій Кецало навчався в Сіхульського, Дадлера і Дуніковського у Краківській Академії витончених мистецтв ім. Яна Матейка. У Краківській академії вчилися в той час тільки два українці – Кецало та Глова. У Кракові тоді жили Богдан Лепкий, брати Кубійовичі.

Влітку 1939 Зеновій Кецало під час канікул розписував церкву в Кутах на Львівщині. А восени львівський край опинився в іншій державі. У цей час померла мама. Спробував вступати в Харківський художній інститут, але війна остаточно зруйнувала плани на освіту, забрали в армію. Спочатку служив у Харкові, а після 22 червня 1941-го, разом з іншими хлопцями із Західної України, відправили на Урал у складі робочого батальйону. Висадили десь на маленькій станції, наказали рубати ліс і будувати землянки. Працювати повинні були на спорудженні магнієвого заводу. Довелось копати й могили для ув’язнених. «Я об’їздив півсвіту, але Урал став для мене випробуванням між життям і смертю. На допитах мені казали: «Не підпишеш, то розстріляємо, як собаку». І я підписав, бо вибрав життя», - згадував свого часу. Засудили його до 8 років в’язниці і трьох років позбавлення в правах.

Після смерті Сталіна Зеновій Гецало, приїхавши до Львова, поневірявся у пошуках роботи. Із житлом йому посприяли Ірина Вільде та Володимир Патик. Підтримували Зеновія також скульптори Яків Чайка та Еммануїл Мисько.

У1964 р Зеновій Кецало вступив до Спілки художників, а в 1979 р. влаштував першу персональну виставку.

Впродовж 25 років художник очолював секцію графіки Львівської організації Спілки художників України. З 1995 року Зеновій Кецало отримує звання народного художника України. Щоранку він починав з молитви до Бога і молитви за Україну.

За роки невтомної творчої діяльності, крім галереї пастельних і олійних пейзажів рідного краю, Зеновій Кецало створив велику галерею портретів діячів української культури покоління «шістдесятників». 2005 побачив світ альбом Зеновія Кецала, де поряд з репродукціями 300 картин художника також каталог, який налічує кілька тисяч творів, виконаних у найрізноманітніших техніках. У лінорі, деревориті, офортах, мецо-тинто, акватинті, літографіях, акварелях, олійному живописі домінують пейзажі, натюрморти та історичні сюжети. «Немає такого жанру, в якому я б не малював. Я люблю малювати у всіх техніках. Я люблю картину вже тоді, коли починаю її малювати. Дуже люблю малювати оголених – це основа у малюванні. Мені також подобається портретувати цікавих людей», - говорив Зеновій Кецало. Творчий доробок Майстра — понад 1000 картин. Його роботи виставлялись у Нью-Йорку, Торонто, Чикаго, Перемишлі.

На згадку про себе художник подарував свої роботи й рідній Жидачівщині. Сьогодні їх можна побачити в Народному домі ім. З. Кецала в м. Ходорові, а також у Жидачівській ЗОШ №2 та, звісно, у музеї мистецтва Жидачівщини в м. Жидачеві.

Сподіваємось, що до сторіччя народного художника, яке відзначатимемо у 2019 році, у музеї відкриють повноцінну експозицію робіт Зеновія Кецала.

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"