Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Про творчу особистість та українське книговидавництво

24 червня 2016 року у Жидачівській центральній районній бібліотеці пройшла цікава зустріч з непересічними особистостями сучасності - поетесою, письменницею, лауреатом кількох літературних премій Марією Людкевич, поетом, журналістом, членом Національної спілки письменників України Володимиром Кузиком, директор видавництва «Каменяр» Дмитром Сапігою, художником, публіцистом, поетом і драматургом Степаном Крегенбільдом.

 

Зібрав всіх за одним столом у погожий червневий день Володимир Кузик, який давно знається з нашим земляком, уродженцем Бортник, непересічною особистістю Степаном Івановичем Крегенбільдом. Свого часу своє знайомство із сільським філософом журналіст та письменник Володимир Кузик відобразив у нарисі «Краянин», що увійшов до збірки «Барвінь».

 

Модераторами зустрічі за книгою виступили бібліотекар Галина Дереш та директор Жидачівської РЦБС Любов Янклевич.

Розмова видалась цікавою, повчальною та пізнавальною, адже гостям було чим поділитися зі слухачами.

Марія Йосипівна поєднує в собі рідкісний талант писати і для дорослих, і для дітей. Веселі й сумні, повчальні, розважальні, жартівливі, серйозні - такими є вірші Марії Людкевич. Народжуються вони із щоденних вражень та любові до людей, природи, світу. Творчість Марії Людкевич, напевно, найкраще знають найменші її читачі, адже більшу частину своїх книг поетеса присвячує дітям. Марія Людкевич редактор львівської газети «Галицьке юнацтво», керівник літературної студії «Джерельце», що діє при Львівській обласній бібліотеці для дітей.

Творчість Марії Людкевич широко відома й високо оцінена. За книгу духовної лірики «Благослови, Маріє» поетеса визнана лауреатом премії ім. Маркіяна Шашкевича, а її книга інтимної лірики «Коротке літо в раю» відзначена літературною премією «Благовіст». У 2001 році поетеса отримала премію ім. Лесі Українки. За активну промоцію української книги також відзначена премією благодійника і мецената Дмитра Нитченка. А 2006 році Марія Йосипівна отримала високу відзнаку - орден княгині Ольги. Пані Марія переконана, що всі таємниці світу можна розгадати за допомогою книжок, тому часто буває в бібліотеках, зустрічається з читачами і дарує їм радість спілкування з книгою, відкриває нові таланти.

Цьогоріч «Каменяреві» – найстаршому діючому видавництву Західної України – виповнюється 75 років. З часів здобуття незалежності видавництво очолює редактор, що підготував до друку понад тисячу книг, журналіст і надзвичайно ерудована людина Дмитро Іванович Сапіга. Народився у 1947 році в с. Городжів на Львівщині. Мав поважний фах інженера, але бажання працювати з книжкою перемогло. З 1973-го життя Дмитра Сапіги йде в унісон із «Каменярем. За внесок у розвиток українського книговидавництва нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, відзнакою польського Міністерства закордонних справ «За промоцію польської культури у світі», є заслуженим діячем культури Польщі.

Сьогодні українцям бракує української книжки, наголосив Дмитро Іванович, який нещодавно повернувся із Краматорська, де проходила книжкова толока. Нам, галичанам, дивно чути, що досі українську книжку практично не знайти на полицях книгарень у Краматорську, а самих книгарень дуже обмаль. Проникнення української культури, як і української культури в Східній Україні, дуже незначне й малопомітне. І така ситуація виникла не вчора, а підтримувалась планомірно впродовж багатьох років незалежності, прикро констатує видавець. Також наше суспільство починає втрачати ціннісні орієнтири, й найприкріше, коли це відбувається у середовищі освіченої еліти педагогів, діячів культури, мистецтва.

Не часто виходить на люди наш краянин Степана Івановича Крегенбільда. І не тому, що йому нема що нам сказати, а якраз навпаки - його слова мають раціональне зерно доброї критики й тривожать гординю багатьох. Мабуть, через це не так часто запрошують Степана Івановича на розмову, не популяризують його творчого доробку.

Він повернувся додому, туди, де все йому було рідне, миле, не прагнув іншого життя. Поринув з перших днів у вир боротьби за Незалежну Україну. Створив у школі створив історико-краєзнавчий музей, а із своїх прекрасних, глибоко сюжетних полотен – картинну галерею.

Він надзвичайно обдарована людина: художник, поет, драматург, дослідник визвольних змагань УПА на теренах Ходорівщини, Івано-Франківщини періоду 1942-1957 років. Працює не покладаючи рук, задумів має багато, а те, що створено ним подиву гідне.

Степан Іванович викладає свої думки кольором на полотні, у п’єсах, публіцистичних статтях, рифмує їх у віршах. Його прості словесні замальовки про нас, сучасників, реальні. Віра, велика любов до всього сущого, життєва філософська мудрість дає сили твердо стояти «на чатах».

Такий, як і всі, але бачить щось більше. Працює, як і всі, але не стільки для себе, як для громади, збереження пам’яті про минуле, застерігає від бездуховного майбутнього. Ми дякуємо Богу, що наша Жидачівська земля повниться такою талановитою людиною. Напевне, це якісь високі сили або генетична пам’ять бортниківчан, де започаткував свою роботу перший в Галичині осередок товариства «Просвіта», зазначила ведуча Г. Дереш.

Учениця 4-го класу НВК Лялюк Марія подарувала присутнім улюблений вірш Марії Людкевич. Не обійшлося на зустрічі і без пісні. Чарівні мелодії звучали для гостей у виконанні учнів Бережницької ЗОШ Анастасії Лизак, Вероніки Дицьо, Василини Дидин, Тетяни Федоришин та методиста Жидачівського районного народного дому Наталії Павловської.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"