Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

«Висока вона, Тарасова гора»

Шевченка, який прожив страдницьке життя, під кінець його днів вкрила заслужена слава. Україна вбачала в ньому свого народного поета, інші визнавали його велике поетичне обдарування.

Відомий славіст, серб Смолер розповідав, що в товаристві з представників різних слов’янських племен хтось запропонував, щоб кожен прочитав своєю мовою те, що йому найбільше до серця. І ось один замість того, щоб читати рідною мовою, попросив згоди прочитати українські вірші Шевченка: у своїй власній він не знайшов нічого кращого. Напевно, трапилось це тому, що велика Шевченкова душа була сповнена безмежної любові і співчуття до кожного; тому що він розумів життя краще від дуже і дуже багатьох; тому, що він шанував людину такою, якою вона є.

Нові роздуми і почуття про поета викликала у мене збірка шевченкознавчих праць «Висока вона, Тарасова гора» У книзі вміщено аналітичні і публіцистичні статті, а також розвідки, репортажі, головний герой яких – наш геніальний Тарас Шевченко, актуальність його гуманістичної думки для всіх епох. Матеріали стосуються поетичної, прозової, епістолярної, образотворчої спадщини Пророка, географії його мандрівок, шевченкознавства в Україні. Упорядник цієї книги Сергій Козак. Видана у видавництві «Книжкова «Літературна Україна». А відрадно й те, що книга видана завдяки нашому землякові Степану Олійнику в пам’ять його брата – видатного публіциста, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка Романа Олійника-Рахманного (26.12.1918, с. Піддністряни, Львівщина – 24.06.2002, Монреаль, Канада). В анотації до збірки написано: прочитати цей збірник – зробити важливий крок в осмисленні шляху нашого духовного Батька, впізнанні нашої долі, нашого древнього, мудрого народу. Прочитати цю книжку – переконатися у правдивості слів: «у тому й полягає таємниця геніальності поета, що перед його очима зникають часові межі і відкривається ріка життя народного».

Перша стаття збірки «Ми – українці Шевченкового роду» належить перу Романа Рахманного. Один із головних підтекстів цієї статті – питання Шевченкової складності. Шевченко – не є простим. А вся інерція вивчення Шевченка була спрямована на те, щоб його, власне, упрощувати, щоби його давати цитатами, думками. У Рахманного «Шевченко – передусім найбільший поет, і то з роду геніїв: багатьма талантами опромінений, ласкою Божою в серце зранений, болем і гнівом народу зроджений та власною волею сформований. То він свідомо прагнув стати поетом, і то поетом свого народу. Деякі земляки радили йому облишити віршування українською мовою і триматися своєї малярської професії, бо, мовляв, вона безпечніша. Зате москалі називали його наївним ідеалістом, глузували з його намагання «мужицьку» українську мову зрівняти з російською… Їм усім Шевченко відповів: «Нехай я буду і мужицький поет, аби тільки поет, то мені більше нічого нетреба!» Саме в цьому автор і вбачає велику роль Шевченка, який «майже самотужки вивів нашу мову з вікового занепаду».

Цікавою й актуальною є стаття Володимира Яворівського «При Тарасовому світлі». За словами автора, в найскладніший час історії «з останніх генетичних зусиль, можливо, навіть із відчаю нація всю себе вкладає в Тараса Шевченка… Сьогодні можемо твердити: якби він, кобзар, зламався чи бодай відступився від України, як Гоголь, - чи залишились би ми з вами українцями? Може, рахувалися б у науковому реєстрі народностей хохлами або малоросами? Думаймо про це, братове, думаймо. Думаймо всі – від Президента до першокласника…». У статтях багатьох авторів, серед яких Віктор Дзюба, Євген Сверстюк, Микола Жулинський, Михайло Слабошпицький, Григорій Клочек, Ірина Фаріон та інші, Шевченко дивиться на світ очима українців.

Хочеться в кінці процитувати слова Ірини Фаріон зі статті «Хто проти мови Шевченка?» «Шевченкове Слово – зброя ДУХУ - це Господній знак про непереможність саме СЛОВА – МОВИ… Будь-яка мовна поступка - це катастрофічна поразка на майбутнє, яку знову доведеться відкуповувати Небесним сотням».

Висока вона, Тарасова гора, вершина таланту і величі духу, на яку кожному з нас підніматися й підніматися все життя. Будьмо гідними Тараса Шевченка! Живімо за його заповітами!

Н. Попадич, вчитель української мови та літератури Піддністрянського НВК ім. братів Олійників.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"