Зустріч через 35 років

Шкільні роки так швидко пролетіли, Нестримний час, мов птах, летить кудись. Здається, вчора ми за партами сиділи, А 35 уже пронеслось вмить.

Уже стало традицією проведення вечора-зустрічі шкільних друзів у Монастирецькому НВК. Цьогоріч зустріч видалась особливою, з нотатками смутку.

Уже промайнув цілий рік відтоді, як ворожа куля забрала життя випускника школи Володимира Поповича. У знак пам’яті про односельчанина його ім’ям названо школу. А в перший день нового навчального року відкрито меморіальну дошку.

Присутні в залі ювіляри, з якими навчався Володя, хвилиною мовчання вшанували пам'ять про однокласника, поклали квіти на могилу Героя. Пісня-реквієм прозвучала у виконанні шкільної подруги Галини Калин.

Урочисту частину розпочав парох села молебнем і благословенням випускників та вчителів.

Звучали слова-вітання ведучих свята С. Важибух, В. Брич. Показала свої співочі таланти випускниця 11-го класу Наталя Табака.

Зі словами подяки до випускників-ювілярів звернувся директор школи Роман Артемчук, який наголосив, що школа пам’ятає своїх випускників і гордиться їхніми досягненнями.

Довгих 35 років тому випускники 1981 року залишили стіни рідної школи. Немов дзвінкі струмочки, які розтікаються ранньою весною у різні боки, так і ми розбіглися у різні сторони.

Часто у дорослому самостійному житті срібна мелодія останнього шкільного дзвоника нагадувала нам про рідну школу, вчителів, однокласників.

Традиційна зустріч – перша субота лютого 2016 року назавжди запам’ятається випускникам 1981 року. Вона була насиченою і, без сумніву, радісною для всіх: сльози, посмішки, здивування, обійми, поцілунки – усе це зливалось в єдиний гамір.

З якимось трепетом, ніби знову вперше переступили поріг школи, поважні чоловіки і жінки вдивлялися в обличчя однокласників, ніби ще раз заново знайомились. Пригадувались минулі роки, зустрічі. Дивна особлива атмосфера теплоти і щирості панувала в цей час.

Час зустрічі спливав мов на крилах вітру: кожен ділився прожитими після школи роками, порівнював, радів, сумував. Спогади про перше кохання, дружбу, симпатії і взагалі про все незабутнє.

Відвідали 35-річні ювіляри і сільську бібліотеку-філію. Згадували перші прочитані дитячі книжки, знайомились з новими виданнями.

Школа може гордитися випускниками 1981 року. Серед них люди милосердя, доброти – волонтер Микола Попович, медичні сестри з багатим досвідом роботи – Надія Сокирко, викладач Ігор Мазур, вчитель Монастирецького НВК Володимир Мазур, успішний підприємець Ярослав Романів, майстер по євроремонтах Володимир Брич, завідуюча бібліотекою Галина Сокирко.

Не можна було не просльозитись, коли сивочола вчителька хімії, класний керівник 10-Б класу, яка сьогодні на заслуженому відпочинку, згадувала про кожного учня, а потім так пильно вдивлялась в їх дорослі обличчя. Вона самовіддано любила своїх учнів, багато чим жертвувала заради педагогічної праці. Тож не дивно, що їй досі сняться школа та її вихованці.

І знову цей сон. Ви зовсім молода.

 

Дзвінок. Журнал. Вже діти в класі встали.

 

Ви спішите сказати ті слова,

 

Які Ви учням так і не сказали.

 

І Вам приємно, стукіт серця чути.

 

Невже урок так швидко пролетів?

 

Якщо ж Вам щось і хочеться забути,

 

То школа й учні гостем йдуть до Ваших снів.

Зі словами вдячності хочеться звернутись до всіх, хто долучився до організації зустрічі.

Невимушена, добродушна, щира атмосфера подарувала всім приємні миттєвості.

Бажаю усім нам, вчителям міцного здоров’я, багато радощів, нев’янучого щастя, спокою, мирного неба, бадьорості духу, витримки всупереч хворобам, які час від часу наступають, довгих років життя в такому оптимістичному настрої до наступного ювілею.

Галина СОКИРКО, випускниця Монастирецької середньої школи.

Надрукувати