З цим українським вертепом, ховаючись від підступного ока сексотів, ходили на Різдвяні свята в 1939-1949 роках у Молодинчому і інших селах Ходорівщини. У словах персонажів біблейського дійства і болі за Україну, і риси нашого характеру, і втрачені можливості, а головне – надія, що ще нам, браття, воля та й усміхнеться.

Записав сценарій вертепу Михайло Теодорович Олійник, який проживає у м. Ходорові. Народився у с. Молодинчому, десять років від першого класу ходив із вертепом, запам’ятав його на все своє життя. Навчив своїх онуків. У 1990 році вертеп, який спорядив Михайло Теодорович (проводив репетиції та шив костюми), приносив у домівки ходорівчан добру новину про Рождество Сина Божого.

Вертеп, з яким ходили на Різдвяні свята в 1939-1949 роках у Молодинче

Персонажі: Ангел, два Пастушки (бойки), князь Володимир Великий, князь Галицький Осьмомисл, гетьман Іван Мазепа, Запорізький козак, Ірод, два Воїни, Жид, Смерть і Дідько.

Заходячи в хату, в сінях співають:

З нами Бог, розумійте, народи,

І поклоняйтеся, бо з нами Бог.

У хату входять два пастушки і вносять шопку.

I-й пастушок: Слава Богу, мир в цій хаті, ми прийшли Вам розказати про чудесную новину, про небесную дитину.

II-й пастушок: Ми вночі при вівцях спали і не чули, і не знали, що коїться в небесах і тих земних низинах.

I-й пастушок: Аж тут раптом серед ночі, протираю сонні очі – чую, наче десь співає, а на сході зірка сяє.

II-й пастушок: А та зірка в небесах всім показувала шлях. Всі ми скоро повставали, ще й з собою дари взяли, до вертепу поспішали.

I-й пастушок: Вздріли там дитятко Боже, гарне, миле, як квіт рожі.

II-й пастушок: Я дитині дав сопілку.

I-й пастушок: А я молока бочівку.

II-й пастушок: Дав я ще мале ягнятко. Дуже втішилось дитятко, бо коли похолодніло, то ягнятко його гріло.

I-й пастушок: Ні до срібла, ні до злота в нього не була охота, а сопілочку узяло, красно грати нам почало.

II-й пастушок: Було там і три князі, з України владарі.

I-й пастушок: Ось вони ідуть за нами із своїми дарунками.

Входить князь Володимир Великий: Слава Богу, людям мир, я є князь Володимир, що державу збудував, згоди всіх братів навчав. Я Ісусові вклонився і за вас всіх помолився, щоб ви згоду полюбили, долі кращої дожили.

Входить князь Осьмомисл: Я князь Галицької землі Осьмомисл, прийшов Ісусу-Богу поклонитися за мир, любов і злагоду в нашій землі, бо полками підперли Карпати, щоб вороги України не посміли Христову віру топтати.

Входить Запорізький козак: Слава Богу, добрі люди, хай між вами згода буде. Запорожець я із Січі, що боровсь не раз, не двічі, в лютім бою з ворогами триста літ спав із братами – нині встав на рідний лан я і Мазепа наш Гетьман.

Входить гетьман Іван Мазепа: О, слава Господу, братове, не жалів я труду й крови, щоб народ свій захистити, Україну визволити від ляха, від москаля. Та не всі нам помагали, не всі однаково встали. Нині Божий син родився, і я йому поклонився, щоб ви згоду полюбили, долі кращої дожили.

Входить Жид: Що я бачу, що я чую, що у ніч таку страшную, в таку студінь мандрувати, напасти собі шукати. Чи не краще в хаті сісти, дещо випити і з’їсти те, що Мошко вам приніс і поставив перед ніс?

I-й пастушок: Не такі тепер вже люди, щоби з Мошком гендель мали і про Бога забували.

Жид Мошко: Отакі ви, ну, ну, ну, зараз з Іродом прийду.

Входять Ірод і два Воїни: Що це за люди, звідки йдуть, куди дорога, звідки путь?

Володимир Великий: Ми князі, з України ідем до твоєї країни Христа вітати.

Ірод: Так ви йому вже поклонились, до мене ви не повернули. Скажіть, коли прибули, скажіть, де Він тепер, щоб з вас котрий не вмер.

Князь Осьмомисл: Ти грозиш, і я меч маю.

Козак: Постійте, я го сам здолаю.

(Б’ються на мечах. Ірод паде Воїнам на руки).

Входить Смерть: Ні круть, ні верть, приходить тобі смерть.

Чорт з вилами: Го-го-го, підеш до пекла на саме дно.

Входить Ангел: Слава і честь Вам, хоробрії князі. Ви вмієте за правду встати, готові кривду покарати. За те, що Ірода скарали, Божого Сина врятували, судив Вам Господь кращу долю, прийде кінець розпуки й болю і зацвіте, мов ясний цвіт, увесь український славний рід.

Князь Осьмомисл: В далеку путь ми вирушаймо і Богу пісню заспіваймо.

Всі разом співають:

Слава Богу заспіваймо,

Честь Сину Божому Господареві нашому поклін віддаймо.

Честь Сину Божому Господареві нашому поклін віддаймо.

(Всі кланяються).

Віншування.

Пастушок: Ми на тому, любі браття, коляду кінчаєм, щастя долі і здоров’я всі щиро бажаєм. А за коляду берем нагороду не для себе, а на цілі українського народу. Христос Рождається!