Є тільки один засіб здивувати в Україні людей — заговорити чистою українською.
Культура Збереження сакральних пам’яток
Збереження сакральних пам’яток PDF Друк

На Жидачівщині налічується 67 об’єктів дерев’яної сакральної архітектури, з яких 3 – пам’ятки загальнодержавного значення та 64 – місцевого. 32 храми є нововиявленими пам’ятками архітектури.

{phocagallery view=category|categoryid=10|imageid=52|minboxwidth=200}

За час незалежності Жидачівщина втратила церкви в с. Голдовичах та Бережниці. Чи не з кожним роком з тих чи інших причин унікальні за своєю будовою та значенням храми втрачаємо назавжди й безповоротно.

Як зберегти неоціненний духовний скарб, говорили під час семінару «Проблеми і завдання збереження дерев’яної сакральної архітектури Жидачівського району» представники духовенства, спеціалісти з управління охорони культурної спадщини, підрозділу МНС, районної ради та райдержадміністрації. Учасниками заходу також були голови місцевих рад, представники громадських організацій.

{phocagallery view=category|categoryid=10|limitstart=3|limitcount=0}

Організатори семінару - управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації, Жидачівська районна рада та райдержадміністрація.

Учасники семінару розпочали свою роботу з благословення голови відділу архітектури, культури та сакрального мистецтва Стрийської єпархії о. Зеновія Мікласевича.

Гостей та співдоповідачів привітали голова районної ради Ігор Кос та голова РДА Сергій Коваль, наголосивши на важливості збереження сакральних пам’яток архітектури району.

З короткою характеристикою дерев’яних сакральних споруд району виступила заступник голови районної ради Марія Стеців. Зокрема звернула увагу на ті, що потребують негайного збереження. Отже, серед найдавніших храмів району церкви Різдва св. Івана Хрестителя у с. Іванівцях (збудована в XVII ст.), св. Миколи в с. Ліщині (1669 р.), св. Костянтина і Олени в Піддністрянах (1891 р.) та Різдва Пресвятої Богородиці в с. Борусові (1678 р.), до речі, ця церква славиться чудотворною іконою Пресвятої Богородиці. За народними переказами, завдяки молитвам вірян до цієї ікони у 1657 р. врятувався від смерті угорський князь Юрій II Ракоці. До найдавніших також належать церкви в с. Дроховичах (закладена 1722 і названа на честь Пресвятої Трійці) та с. Юшківцях (збудована 1729 р. і носить ім’я Івана Богослова).

Є на теренах району вже недіючі церкви, зокрема в с. Квітневому – Введення у храм Пресвятої Богородиц, збудована в 1772 році (хоча на церкві збережена дата, яка засвідчує, що споруджена вона в 1332 році). Не відвідують старенький храм Успіня Пресвятої Богородиці в с. Чорному Острові, який збудований у 1772 році. В с. Новосільцях призабута церква Різдва Христового 1777 року.

Залишені без догляду пам’ятки сакральної культури наших пращурів з часом занепадають і нищаться. Пошкоджені храми, які ще можна відновити, знаходяться у с. Буянові – церква Різдва Христового 1884 р., в с. Соколівці – храм св. Миколи 1924 р. будівництва.

Для того, щоб надати спорудам ошатнішого вигляду, громади оббивають дерев’яні церкви вагонкою, бляхою, чим завдають непоправної шкоди, що з часом призводить до цілковитої руйнації храму.

Власне, добре знають, що відбувається із храмами, за якими неправильно або взагалі не доглядають ні громади, ані держава, заступник директора з наукової роботи інституту «Укрзахідпроектреставрація» Роман Могитич та голова обласного відділення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрій Салюк. Як спадковий архітектор-реставратор Роман Могитич не одну церкву фактично врятував від гниття та забуття. Та, як відзначає реставратор, на превеликий жаль, до спеціалістів священики, парафіяни звертаються вкрай рідко, щоб отримати певні консультації, поради щодо збереження чи відновлення храму. Траплялися випадки, коли церкву спершу розібрали, не провівши відповідного маркування і не зафіксувавши її попереднього вигляду, і лише після цього викликали спеціалістів для її реставрування, а відновлювати вже не було що.

Реставратор навів промовистий приклад, як раніше дбали за збереження пам’яток архітектури. Зусиллями народного архітектора України Івана Могитича від руйнації й занепаду врятовано понад 130 пам’яток архітектури, у тому числі дерев’яних церков.

Про найбільші загрози для пам’яток архітектури, а головно для дерев’яних сакральних споруд, говорив Андрій Салюк. Він на прикладах показував (демонструючи світлини), як природна стихія – вода та вогонь – можуть наносити шкоди церквам. Але природа виступає руйнівним фактором не сама по собі, а через людське незнання, людську недбайливість, недалекоглядність. Адже саме господарське ставлення до церкви може запобігти її руйнуванню: починаючи від елементарного – правильного встановлення ринви, її періодичної прочистки і до гідроізоляції фундаменту. Все, зроблене вчасно, дає можливість без величезних фінансових затрат зберегти на довгі десятиліття ту спадщину, яку так бережно передавали з покоління у покоління наші пращури.

Елементарне незнання завдає сакральним пам’яткам, які простояли не одне століття, чи не найбільшої шкоди. За словами А. Салюка, обмуровують цементом кам’яні фундаменти дерев’яних церков, що позбавляє деревину вентиляції повітря і призводить до її гниття; вирізають дерева, які відіграють роль природних помп, що «викачують» із землі зайву вологу. Варварським способом нищать внутрішнє настінне оздоблення храму абияк прокладеними електропроводкою, сигналізацією, замальовують, забілюють, спотворють автентичні розписи.

З болем у серці розповідав голова комісії сакрального мистецтва Львівської єпархії УГКЦ о. доктор Севастьян – Степан Дмитрух, як Божий храм люди перетворюють у капище для ритуальних обрядів. Дбаючи про зовнішнє оздоблення, красу храму, забувають про його справдешнє призначення. Раз і назавжди слід відмовитись від вивішування у різдвяний період у церквах кольорових гірлянд, закликав о. Севастьян. Забули про традиційні для українців дідух, ікону Різдва Христового, свічник і хліб, бо саме вони є чудовою декорація для храму.

Також священик розповів про духовних отців УГКЦ, які своєю працею зберегли тисячі сакральних творів: ікони, богословські книги та ін. Свою вагому лепту в цю справу вклали о. Антон Петрушевич, патріарх Йосиф Сліпий, Климентій Шептицький, о. Лев Лаврівський, о. Ростислав Гладяк, о. Зенон Гаркавий, монахи-студити та багато інших. Також вже понад 5 тис. експонатів налічується в колекції, яку збирає і поповнює сам о. Севастьян (до слова, священик колекціонує і жіночі вишиванки, яких у нього понад 100) із своїми помічниками та однодумцями. Щороку вдається реставрувати до 60 об’єктів.

«Історія горить у вогні, викрадається, перекручується. Нашу історію демонструють у Варшаві, Петербурзі, по інших містах світу, спотворено виставляють. Ми мусимо повсякчас доказувати, що насправді це наша історія», - зазначає о. С. Дмитрух.

Він закликав духовних отців проводити серед своєї пастви просвітницьку роботу, пояснюючи, яким неоціненним скарбом володіє громада, маючи в селі дерев’яну церкву. «Це не наша церква (як часто-густо говорить громада –Авт.) - це церква української нації», - наголошував голова комісії сакрального мистецтва Львівської єпархії УГКЦ.

Про таку швидку організацію районного семінару, що відбувся буквально через місяць після обласного, й про правову основу збереження пам’яток культури розповів заступник начальника управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА Андрій Левик. В Україні є достатня і ґрунтовна законодавча база, що дозволяє захистити пам’ятки давнини, громадам лише потрібно їх дотримуватися, зазначив п. Левик. Він дав коротку характеристику норм та законодавчих актів, порадив не чекати, коли спеціальна комісія приїде в пошуках нових пам’яток, а самим громадам, головам місцевого самоврядування подавати об’єкти, варті «титулу» пам’ятки культури. Нагадав, що проводити дослідження пам’яток, розкопки мають право лише спеціалісти, про що зазначено в супровідних листах-направленнях, які мають подаватися дослідниками до місцевої ради на території якої плануються роботи. Андрій Левик переконував у доцільності укладання охоронних договорів, які даватимуть можливість визначити відповідального за збереження пам’ятки культури чи архітектури. За нищення культурних цінностей передбачено суттєві покарання ¬- від адміністративного, фінансового й до кримінального. Штраф за пошкодження пам’ятки культури становить від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів для фізичних осіб, а для організацій і того більше.

Про необхідність встановлення у сакральних спорудах протипожежних систем говорив начальник Жидачівського РВ ГУ МНС України у Львівській області Богдан Митко. За невтішною статистикою МНС, за 15 років на Львівщині горіло 82 храми. Цього року вогнем знищено вже 2 церкви. Найчастіше пожежі трапляються через необережне поводження з вогнем (забуту палаючу свічку, використання несправних подовжувачів і електропроводки).

Закуплені вогнегасники періодично мають перевірятись спеціалізованими організаціями на справність. Слід також подбати про наявність водоймищ поблизу храмів, щоб у разі займання пожежникам вдалося вчасно почати гасіння. Це мінімальні заходи, на які може організуватися громада, не кажучи вже про встановлення громовідводів, систем сигналізації та пожежегасіння, оброблення споруд спеціальними вогнетривкими розчинами.

Про історичну спадщину одного з найдревніших міст Львівщини - Жидачева розповіла начальник відділу роботи з територіями, політичними партіями та громадськими організаціями Жидачівської районної ради В. Янклевич. Щодо дерев’яних церков, то історія пам’ятає 4 храми, збудовані в місті.

Про польський досвід збереження пам’яток архітектури та використання у туристичних цілях розповіла начальник відділу розвитку територій, власності і приватизації Жидачівської районної ради Марія Гавінська. Вона зазначила, що поляки вже давно навчилися використовувати сакральну спадщину для промоції своєї території. Розроблено спеціальні карти, промарковано туристичні маршрути. Сусіди готові поділитися своїм досвідом і з українцями.

На завершення семінару о. Зеновій Мікласевич закликав невідкладно зорганізувати зустріч, на якій виробити чіткі механізм та план дій щодо збереження сакральних пам’яток культури.

Учасники семінару також мали можливість ознайомитися з виставками, розташованими у фойє сесійної зали. Це, зокрема, мініатюрні копії українських дерев’яних церков XVII-XIX ст. львівського художника Михайла Яськовича, фотовиставка дерев’яних церков Львівщини та книжкова виставка, організована Жидачівською районною бібліотекою.

Оксана ФРАНКІВ.

 

Розцінки на рекламу

Публікації під рубрикою

«На правах політичної реклами»

«Політична реклама»

Номер на 8 сторінок:

1 ст. - 15 грн./см. кв.;

2, 3, 6, 7 ст. - 6,0 грн. /см. кв.;

4-5 ст. – 8,0 грн /см. кв.;

8 - ст. - 10 грн /см. кв.

Друк матеріалів виборчих комісій - згідно договору. .

31. 08. 2018 р.

Затверджую: Гол. Редактор А. Данилець.

Останні коментарі