Є тільки один засіб здивувати в Україні людей — заговорити чистою українською.
Архів
Михайлові ГОРИНЮ – 80! PDF Друк
П'ятниця, 18 червня 2010, 09:04

17 червня 1930 року у древньому Княжому Селі (нині Кнісело) в сім’ї одного з найактивніших членів ОУН Миколи Гориня народився син, нині відомий у світі правозахисник-дисидент, широко знаний політичний та громадський діяч України, чиє ім’я є воістину окрасою національно-визвольного руху 60-90-х років, - Михайло Миколайович Горинь.

На відміну від багатьох побратимів-шестидесятників, які нелегко звільнялись від ідеологічних нашарувань радянського виховання, Михайло Горинь пішов на війну з більшовизмом прямо з батьківської хати, де ніколи не було жодних ілюзій стосовно радянської системи. Після закінчення 1949 року Новострілищанської школи «на відмінно» він вступає на філологічний факультет (відділ логіки та психології) Львівського державного університету ім. І. Франка. Тут підтримує зв’язки з оунівським підпіллям, розповсюджує антирадянські листівки, друкує власні статті про національну політику. Здібному і талановитому студенту пророкують великий шлях в науку. Проте Михайло Горинь обирає політичну боротьбу за звільнення свого народу від московського більшовизму. Активізації цієї боротьби у певній мірі посприяла «хрущовська відлига».

 

Але 26 серпня 1965 року Михайла Гориня заарештували. А 18 квітня 1966 року за рішенням обласного суду він одержав 6 років таборів суворого режиму.

Повернення М. Гориня на свободу 1972 року було відзначено черговими арештами творчої інтелігенції Львова. За тюремними гратами опинились і його земляки-ходорівчани Ігор та Ірина Калинці. Генеральний погром 1972-73 рр. відчутно послабив Рух опору в Україні. Хвиля політичних розправ докотилася до Києва. На зміну хрущовській відлизі приходить сувора похмура доба брежнєвсько-щербицького великодержавного шовінізму. М. Гориню відмовляють у працевлаштуванні за фахом у Львові, не прописують у Яворівському районі, де мешкали батьки його дружини Ольги. І тільки завдяки співчутливій, поміркованій і відважній позиції партійного керівництва Жидачівського району Михайла, як і Богдана Гориня, прописують згодом у м. Ходорові за місцем проживання батьків.

1976 року в колі української інтелігенції народжується думка про створення незалежної Української групи. М. Горинь дає згоду допомагати, але відмовився від вступу, оскільки вважав, що це призведе знову до масових арештів політично активної української інтелігенції. Передбачення Гориня знову справдились. На початку 1977 КДБ заарештував голову УГГ М. Руденка та членів групи О. Тихого, М. Матусевича, а потім і Левка Лук’яненка. Арешти продовжувались і в 1979 році. Тоді М. Горинь сказав: «Настала моя черга». Він продовжував випуск «Бюлетеня» Гельсінської групи до листопада 1981 року, а 3 грудня Михайла заарештували вдруге. Приводом послужила підкинута КДБ стаття «Соціальні дослідження русифікації на Україні». Горинь не визнав себе винним. Львівський обласний суд був надто немилосердний до проявів українського націоналізму, і Михайлові присудили 10 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання з визнанням особливо небезпечним державним злочинцем, рецидивістом. На в’язня чекала новозбудована зона особливо суворого режиму у Кучино, на Уралі. Михайло змирився з думкою, що смерть тут буде останньою послугою Україні. Тільки за останні 4 роки (1981-85 рр.) пішло з життя 8 кучинських в’язнів Серед них Олексій Тихий і Василь Стус.

У грудні 1986 року Гориня етапували з тюрми у слідчий ізолятор Львівського УКДБ на перевиховання. Від тяжко хворого політв’язня кадебісти домагалися написання заяви про помилування і часткове визнання своїх помилок. Привезли з Ходорова навіть маму, щоб умовила сина, але пані Стефа з властивою їй відвертістю в присутності КДБ відповіла: «Не смій, Михайле!». Батьки дуже гордились своїми синами і не дорікали за їх тернистий життєвий шлях, бо доля родини Горинів – це безперервна боротьба за Україну, за її волю, за державу.

Після цього М. Гориня знову відправляють у тюрму, сподіваючись що не витримає етапу на Урал. Тюремним властям більше нічого не лишалося, як під виглядом нового етапу вивези Гориня за кучинську зону і там вручити йому ганебну довідку про звільнення: «Освобожден по предписанию об исполнении Указа Президиума Верховного Сонета СССР о помиловании от 22.06.87 г.» Він домагається реабілітації, відмовляється їхати додому. І тільки різке загострення хвороби змусило Гориня залишити Урал. Повернувшись тяжко хворим, Михайло, не задумуючись про можливі трагічні наслідки, знову повертається до активного громадсько-політичного життя. У другій половині 1987 року він бере уже активну участь у виданні «Українського вісника». «Яка різниця, де помирати», - жартуючи відповідав він на запитання про своє здоров’я.

Укінці 80-х років радянська імперія давала уже серйозні тріщини, крізь які було виразно видно її невідворотну кончину. Перед українським національно-визвольним рухом у всій історичній відповідальності постало питання тактики і стратегії боротьби за незалежність у нових суспільно-політичних умовах. Михайло Горинь відстоює еволюційний, парламентський шлях боротьби. І чи не єдиний з тодішніх членів УГС стає найбільш яскравим генератором консолідуючих ідей тогочасного українського суспільства.

Наприкінці 1989 року він висуває ідею проведення 22 січня у день Соборності України живого ланцюга від Львова до Києва і очолює комітет по його проведенню. 4 березня 1990-го львів’яни обирають голову секретаріату НРУ народним депутатом України на 260-му виборчому окрузі, віддавши за нього 70% голосів. А в жовтні цього ж року Михайло Горинь в ранзі народного депутата України відвідує США, де зустрічається з високопоставленими урядовцями країни, зокрема з міністром оборони. Михайло Михайлович справляє велике враження на близьке оточення Президента Америки Буша. Його воліють бачити президентом України.

Так, такі яскраві, могутні особистості могли б бути і президентами, і міністрами, і видатними вченими, і академіками; і ними гордилася б кожна цивілізована нація. Але, на превеликий жаль, пострадянська доба по-своєму зводить порахунки з тими, хто в часи більшовицької неволі двигав на собі важкого хреста Свободи. Та попри все М. Горинь завсіди великий оптиміст, людина з добрим серцем і щирою душею, що навстіж відкриті для Правда, Справедливості й України.

Його пломенисте, яскраве і плідне життя – це можливість для кожного з нас бодай на мить замислитися над тим, як нелегко далася нам незалежність і яких лицарів народжує наш народ.

 

Заборона коментувати статтю

Розцінки на рекламу

Публікації під рубрикою

«На правах політичної реклами»

«Політична реклама»

Номер на 8 сторінок:

1 ст. - 15 грн./см. кв.;

2, 3, 6, 7 ст. - 6,0 грн. /см. кв.;

4-5 ст. – 8,0 грн /см. кв.;

8 - ст. - 10 грн /см. кв.

Друк матеріалів виборчих комісій - згідно договору. .

31. 08. 2018 р.

Затверджую: Гол. Редактор А. Данилець.

Останні коментарі