Там, на горі, на Маківці… Друк
Середа, 04 травня 2011, 13:25

Маківка - гора у Високому Бескиді, поблизу Славська Сколівського району. Висота вершини понад 950 м. Маківка – місце, де з 29 квітня до 4 травня 1915 року велися запеклі бої легіону Українських Січових Стрільців з переважаючою силою російських військ.

З того часу минуло 96 років. Це місце стало вершиною військової звитяги. Поклонитися героям, що полягли в боях за рідну землю, до їхніх могил приходять вдячні нащадки.

 

1 травня на горі Маківка зібралося кількатисячне віче. Біля Меморіалу Українським Січовим Стрільцям відправили панахиду, керівники області поклали квіти, учнівська молодь запалила лампадки та поклали вінок до підніжжя Меморіалу. У пам'ять про полеглих загриміла сальви (залпи із рушниць).

Під час віче виступили голова Львівської обласної ради Олег Панькевич, депутат Львівської обласної ради Святослав Шеремета, начальник управління Львівської ОДА Ірина Романів, заступник керівника Львівського Крайового Братства ветеранів національно-визвольної боротьби Василь Романів, депутат Львівської міської ради Богдан Галайко, лідер Всеукраїнської ініціативи «Національний фронт» Остап Стахів.

У виконанні депутата Львівської обласної ради Остапа Стахіва лунали стрілецькі пісні. Також патріотичні пісні виконав хор «Повстанець».

Голова обласної ради Олег Панькевич у своєму виступі наголосив: «На жаль, ми не побачимо про сьогоднішню нашу подію на нашому центральному телебаченні. Там будуть знову нам говорити про 9 травня, про червоні прапори, які маємо вже на офіційних установах за вказівкою центральної нашої влади - зрадницької Верховної Ради чіпляти навіть тут, на цій зрошеній кров'ю землі. Сьогодні теж є війна. Не багнетами знищують молодих, маленьких і старших українців, а знищують нашу духовність через телебачення, через ворожу ідеологію, через ворожий вплив. Вони не хочуть, щоб ми знали, чиї ми діти, хто були нашими прадідами, вони не хочуть, щоб такі дати були відомі всім українцям. Для того, щоб знову забрати ці Карпати, ці річки та чисті озера, забрати наші ресурси, споїти якимось трунком, якщо не алкогольним, то духовним, отруїти наших сьогоднішніх молодих українців, щоб ми не знали, хто ми такі».

На переконання голови обласної ради, з таких місць, як Маківка, Холодний Яр, з Волині почнеться наше відродження. «Ми не знаємо, коли станеться ця нова українська революція, новий український зрив, все залежить сьогодні від нас. Залежить від того, чи будуть стежки на Маківку заростати, чи будуть сюди приходити люди, і скільки їх буде», - наголосив Олег Панькевич.

Після урочистостей учасників заходу запросили переглянути театралізоване військово-історичне дійство «Бій за гору Маківка», яку організували члени товариства пошуку жертв війни «Пам'ять» за участю реконструкторів із різних областей України при підтримці ТМ «Штурм».

Голова Товариства Любомир Горбач, керуючи ходом реконструкції, розповідав, що саме відбувалось 1 травня 1915 року біля вершини гори Маківка.

Отже, за історичними даними 1 травня 1915 року проти значної сили російських військ, що йшли тоді на здобуття верхів’я гори, лише самого вогню стрілецьких крісів було замало. На той час російські регулярні війська мали в амуніції ручні гранати, що були новою зброєю в цій війні, проти неї стрільці не мали чим боронитись.

Із значною силою вдарила й ворожа артилерія з верхів Кливи, Погару та з Тухлі. Москалі зайняли верх гори і частину хребта. В московський полон попало кілька австрійських сотень. Чимало стрільців загинуло і чимало поранено. На підмогу стрільцям підійшли три сотні І. куреня і в дві сотні мадярських новобранців. Почався нерівний бій. Російські війська боронили на горі здобуті позиції. Мадярські сотні із численними втратами вийшли з бою. І весь тягар боротьби впав на усусусів. Молоді, без належного військового вишколу хлопці, затиснувши волю й кріси в кулак, рушили на ворога. Знали, що рідну землю ніхто, крім них, не оборонить. У бою за цю вершину, що її не могли втримати інші частини австрійської армії, втримали щойно сформовані, невишколені стрілецькі сотні. Ця перемога коштувала стрілецтву великих жертв: 47 юнаків заплатило за неї своїм життям.

Перед героїчним вчинком усусусів схилили голови навіть ті, що досі не признавали йому ціни.Та, звісно, найбільше захоплення викликала перемога Січових Стрільців серед жителів навколишніх сіл, всієї Галичини. Адже у стрілецьких лавах були їхні сини. Перемога на Маківці була також їх перемогою.

Для сьогоднішньої молоді це також достойний приклад відданості, самопожертви. Відрадно, що вшанувати подвиг Українських Січових Стрільців на Маківку піднялося багато студентів, учнів. Представники із Жидачівщини – члени молодіжної районної організації «Сокіл» разом із депутатом районної ради від ВО «Свобода» Олегом Гладівим взяли участь у щорічному злеті на горі Маківка, що тривав з 29 квітня до 3 травня. Цих кілька днів молоді юнаки проводили вишкіл, пізнавали історію визначних подій 1915 року, знайомились з однолітками із Донецька, Харкова та інших областей України. Всього в злеті взяло участь 150 осіб із 23 областей.

Звісно, хотілося б щоб сюди частіше приїжджали, щоб на таких героїчних історичних подіях виростала наша молодь.

Бо лише стійка національна громадська позиція не дасть змоги так нахабно нищити природно-заповідну територію, як це робиться сьогодні.

Важко спостерігати протягом всього шляху сходження на вершину, як нещадно вирізають віковічні, вічнозелені сосни в заповідному урочищі «Маківка».

Оксана ФРАНКІВ.

Більше світлин у розділі "Фото".