«Пам'ять» відновлює пам'ять Друк
П'ятниця, 25 лютого 2011, 11:30

Глибока зима. Хутір Теребіж, що неподалік Олеська, дрімає у морозній імлі. Тихо. Лиш де-не-де поскрипують дерева. То тут то там видніються розхристані хати, шкірячи до неба свої вибиті вікна й виламані двері. Люди покинули нажиті місця після чергової облави червоних шміраків…

Аж раптом з лісу виринули постаті, спершу одна, за деякий час друга, далі третя, згодом четверта.., а ось вже й шоста. Повільно, обережно ступаючи, крок за кроком хлопці просувалися ближче до покинутих осель. Зупинились, наче за командою, деякий час постояли прислухаючись і знову продовжили свій рух. Так тривало добрих півгодини. Помалу добралися до перших садиб. Аж раптом тишу покинутого хутора розірвали гучні постріли і свист куль.

У засідку ворога потрапив розвідувальний загін сотні УПА, що виконував таємне завдання. Повстанці не сподівались, що ворог очікуватиме їх приходу. Значить, хтось видав зв’язкового… Але, вочевидь, енкаведистам невідомо що і де шукати, інакше б вони не робили засідки, а вже давно б напали на повстанський загін. Як би там не було, завдання потрібно виконати, необхідно будь- якою ціною забрати або знищити документи, які залишив зв’язковий...

Морозяне повітря ранили кулі, що летіли в пошуку людської плоті. Ось перша, наче зголодніла, вп’ялася в груди повстанця. Прицільні постріли ложили людські тіла як з одного, так і з другого боку. Проте удача була на боці повстанців. Можливо, це рідна земля оберігала своїх синів від ворожих зазіхань. Через деякий час усе стихло… По якійсь хвилі з крайньої садиби обережно, накульгуючи, виходить повстанець, тримаючи наперед себе рушницю, що готова вистрілити при першій потребі.

Вцілілий (а це був повстанець на псевдо «Ярий»), поспішає до своїх повідомити про смерть побратимів, які загинули як справжні вояки, виконавши завдання свого провідника…

За такою основною легендою минулими вихідними (18-20 лютого) відбувались тактичні заняття, як вже другий рік поспіль на хуторі Теребіж Буського району організовує та проводить Львівська обласна організація "Товариства пошуку жертв війни "Пам'ять".

Окрім своєї основної мети, Товариство «Пам'ять» (займається виявленням та перепохованням жертв воєнних дій періоду Першої та Другої світових воєн, визвольних змагань, політичних репресій, відновленням та впорядкування меморіальних (військових) цвинтарів, науковим дослідженням ходу бойових операцій та конкретних місць боїв з історико-просвітницькою метою) проводить реконструкції історичних подій, тактичні навчання.

Завдяки ініціативним та національно свідомим членам «Пам’яті» відзнято документальні фільми, такі як «Різьбяр повстанських душ» - документально-музична стрічка про життя та героїчну боротьбу поета, публіциста, вояка УПА Михайла Дяченка (псевдо «Марко Боєслав»). У фільмі «Війна Мирослава Симчича» розповідається про сотню УПА, котра боєм ліквідувала елітний підрозділ НКВД на чолі з генерал майором Міхаїлом Дергачовим. Найновіша документальна стрічка «Бій за гору Маківка» створена спеціально до 95-ї річниці переможного бою Легіону Українських Січових Стрільців над російськими окупантами.

Засновником й рушійною силою в Товаристві є його керівник Любомир Горбач, який згуртовує довкола своєї ідеї небайдужих побратимів, однодумців. Кілька десятків людей роблять надзвичайно важливу справу – віддають останню шану полеглим у смерчі воєн та репресій і допомагають живим збагнути часи та ідею національно-визвольних змагань.

Відчути на собі дух часу та принади повстанського життя до хутора Теребіж 18 лютого приїхали як члени товариства «Пам'ять», так і «новобранці» з різних міст, зокрема Львова, Стрия, Миколаєва, Самбора, Жидачева, Рівненської області. Хлопці їдуть не за адреналіном і пригодами, хоча без цього не обходиться, а для того, щоб хоч трохи відчути дух тих страшних і водночас славних років. Відродити, запалити, найперше в молодих душах, отой вогонь боротьби за власне національне «Я», допомогти відшукати той самобутній стержень національно свідомої особистості.

Організатори пильно дбають про те, щоб все було наближено до реальних подій. Переодягнені в одяг тих часів, хлопці по-справжньому долають немалі відстані, по півгодини лежать на снігу, очікуючи в засідці на ворога, виставляють вартових. По-справжньому стріляють із знайдених та відчищених «маузерів», «шмайсерів» та інших відреставрованих одиниць вогнепальної зброї часів I та II світових війн. Звісно, зброя тепер «плюється» виключно холостими набоями і офіційно зареєстрована.

- У таких зустрічах пізнається характер людини. Ми відключаємо мобільні телефони й поринаємо наче в інший світ. Весь час у напрузі. Ми не даємо відпочити «ворогові», а він не дає спокою нам. Протягом всього часу тактичних занять панує військова дисципліна, за недотримання якої тебе можуть вигнати із Товариства. Тут від тебе насправді залежить життя побратима. Це дуже об’єднує людей, часами зовсім різних.

- «Зовсім незнайомі стають ніби рідні, - каже один із учасників тактичних занять, жидачівець Володимир Гаврон на псевдо «Ворон». - Тому що спокійний, поміркований», - пояснює своє псевдо Володимир.

До слова, Володя вже не вперше бере участь у подібних заняттях.

Кожен у Товаристві «Пам'ять» має друге ім’я. До прикладу, цими вихідними «виконували завдання» командування «повстанці» Гонта, Яровий, Скритий, Ворон, Дубок, Юзик, Кукурудза та їхній провідник Яр.

Наступні тактичні заняття відбудуться навесні у квітні. Учасники: підрозділи армій Австро-Угорщини, Німеччини, Російської імперії. Організатор - ЛОО Товариства «Пам’ять». Всі бажаючі взяти участь можуть зголоситись до Товариства.

Оксана ФРАНКІВ.