Є тільки один засіб здивувати в Україні людей — заговорити чистою українською.
Суспільство Я - європеєць
Я - європеєць PDF Друк

Наша землячка, учениця 10-го класу Жидачівська ЗОШ №2 Марта Воловодівська стала призером Всеукраїнського конкурсу есе «Я – європеєць». Конкурс було організовано Литовським посольством в Україні. Марта стала третьою серед великої кількості учасників зі всієї України.

Про конкурс дізналася від вчителя Жидачівської ЗОШ №2 Галини Хомич. Як це часто буває, відправила есе в останній день. Перед тим показала вчителю української мови та літератури Оксані Романівні Демків. І ось приємна звістка – Марта стала призером конкурсу.

Чим зацікавила 15-річна учениця литовських дипломатів? На це запитання Марта відповідає дуже просто: «Я написала, які ми є насправді. Просто, без прикрас…»

А ми пропонуємо витримки з есе. Думки цікаві і, можливо, будуть цікаві не лише дітям.

- Ви гадаєте, що я чи, для прикладу, мої друзі кардинально відрізняємось від мешканців європейських країн нашого віку? Думаю, що ні. Скажу навіть по-іншому, я впевнена, нас об’єднує одна виразна особливість: ми всі юні європейці. Точніше, ми ще наївні, віримо у справедливість, порядні, чесні, людяні, ми ще не «зіпсуті оточуючим суспільством». Так-так, ви все правильно прочитали.

- Діти в Європі, коли досягають повноліття, потрапляють у той самий світ порядку і справедливості, в якому вони жили дотепер. Чого не скажеш про нас: заради того, щоб отримати якийсь заробіток, доведеться обманювати, щоб вижити - вкрасти, всюди потрібні гроші, які в нашій країні – це, без перебільшень, розкіш. І при вході в доросле життя перед кожним постане вибір: йти чесною дорогою, якою дотепер ще простував, чи звернути з неї і загубитися в густому лісі неправди, обману і порушень…

- Те, що ви живете на клаптику материка Євразія із західної сторони, ще далеко не дозволяє називати себе європейцем. Це тільки оболонка, яку потрібно чимось заповнити, а це не що інше як європейські цінності. Європеєць – це скоріше стиль життя, ніж приналежність до певної категорії людей. Кожний українець - в душі європеєць, хоч йому притаманна заощадливість і часу, і грошей: то в недозволеному місці перейде дорогу, то в супермаркеті зважить товар, а потім ще докладе. А знаєте, чого в інших європейських країнах собі такого не дозволяють - там діють строгі закони, яких жителі Європи дотримуються, тому добробут життя кожного з них на високому рівні.

То що ж у нас не так? Ми не такі розумні чи, може, занадто заощадливі? Ні, тут справа зовсім в іншому. Якщо б ми від проголошення незалежності жили за принципом європейця, то тепер було б набагато легше; якщо б ми поважали від народження себе як особистість, тоді б не дозволили собі зганьбитися дрібною крадіжкою чи незначним перевищенням швидкості; якщо б ми жили так, як треба, то й мудрість би була своя.

Тож наше покоління стоїть перед вибором, яке змінить життя всієї країни: стати високопорядними людьми, які дотримуються законів, а взамін житимуть краще, чи все залишити як було, навіть не спробувавши змінитися. Знаю, що це не станеться сьогодні, завтра чи через місяць, для цього потрібні роки, праця і великі зусилля, але в будь-якому випадку ми скоро будемо дихати європейським повітрям і тут, в нас, на Батьківщині.

Хоча… Ми станемо європейцями, на що я страшенно надіюся, я вже себе відчуваю повноцінною європейкою, але в душі назавжди залишуся українкою, вірною своїй країні і своєму народу, яка завжди хоче принести багато користі і добра для нього.

Ось так, і скоро закінчиться моя історія як юного європейця-підлітка, де почнеться нова, повна пригод, історія вже дорослої особистості, яка бореться за справедливість у незалежній європейській державі - Україні.

І на кінець нічого більше не можу додати як: «Слава Україні!»

Нині Марта вже задумується, куди йти вчитися. Хотіла б за кордон, бо ті, хто має європейські дипломи, мають можливість потім працевлаштуватися . Вона справді майже нічим не відрізняється від своїх однолітків. Хоча ні, дівчинка має свою, власну думку і дотримується її тримає. Школярка переконана, що коли «сидіти тихо» – країну не побудуєш.

На думку Марти, нині, щоб змінити державу, до влади мають йти 25-30-річні молоді люди. «Сьогодні людям не вистачає сміливості, старше покоління «гальмує» ініціативи молодих, посилаючись на розум і досвід, а в результаті топчемося на місці…»

Андрій ДАНИЛЕЦЬ.

 

Пошук вакансій

Передплата

електронної версії часопису

1 місяць – 10 грн.,

3 місяці – 30 грн.,

6 місяців – 60 грн.,

12 місяців – 120 грн.

Замовляйте надсилайте на:

newtime1990@ukr.net

Останні коментарі