Є тільки один засіб здивувати в Україні людей — заговорити чистою українською.
Особистості
Особистості
Сьогоднішній фермер сподівається на те, щоб здоров’я не підвело… PDF Друк

Про цього фермера і його господарство «Новий час» вже неодноразово писав. Майже рік тому господарство відвідав голова Львівської ОДА Олег Синютка, який перерізав стрічку, і керівники області могли спостерігати, як в Жидачівському районі, попри загальну нестабільну економічну ситуацію в державі, люди, які вміють і хочуть працювати, відкривають нову тваринницьку ферму європейського зразка.

 
Євстахій Іваніцький: "Якщо дивитися на тодішній час сьогоднішніми очима, то тоді було просто" PDF Друк

Задум зробити інтерв’ю з Євстахієм Іваніцьким виник кілька місяців тому, саме після ювілею п. Євстахія. Людина добре відома в районі, особливо для тих, хто працював у сільському господарстві, а на Ходорівщині та Новострілищанщині Євстахія Прокоповича знає більшість мешканців. Як нині живеться пенсіонерам-аграрникам, які, як виявляється, ще не покинули господарку, що болить і чим дихають вони в прямому і переносному значенні?

Саме про це ми спілкувалися з п. Євстахієм, коли зустрілися в Отиневичах у його «Млині» на березі озера. В сім’ї Іваніцьких було четверо дітей. Батько працював мельником на млині, а мама в колгоспі. Вже згодом Євстахій Прокопович, у пам'ять про батька, викупив напіврозвалений той старий млин і на цьому місці, збудував кафе-ресторан, який і назвав «Млин».

Слухаючи за горнятком кави розповіді про «ті» часи, про збудоване, зроблене, придбане, а згодом занедбане, розвалене і недоглянуте, у словах цієї людини я зауважив глибокий біль, але не розчарування. Біль не за тими часами, а скоріше за тим, що ми, українці, створивши такі блага для самих себе, не зуміли їх зберегти і нині тужимося, щоб знову досягнути того рівня, який вже давно у нас був.

Говорили про родину, про здоров’я, зачепили тему свиноферми у Дулібах.

 
Життєві стежки Василя Тріща такі ж різнобарвні, як і фарби, якими він малює PDF Друк

Василь Тріщ народився в Омську. Його батьків у 1947 «привезли» туди, як і тисячі інших українських родин «пособніков …». Проте хлопець отримав художню освіту, закінчивши художньо-графічний факультет Омського педучилища.

Життєві стежки п. Василя такі ж різнобарвні, як і фарби, які супроводжують його по житті. У Ленінграді в аспірантурі він навчався в одному потоці із солістом ДТТ Юрієм Шевчуком. Був час, коли, вже переїхавши в Україну, він працював у Калуші проектантом і художнім дизайнером «кафе шок», де «закази» робили «львівські бандити». Потім була Німеччина, де Василь реставрував антикварні меблі, далі - Португалія, і художник з України навіть виставлявся у галереї у Лісабоні. А сьогодні Василь Тріщ проживає у Старому Селі на Журавнівщині і мріє про відкриття художнього класу, де навчатиме дітей малювати.

 

 
Вони боролись за вільну Україну PDF Друк

Учасники національно-визвольних змагань 1917-1921 років з метою продовження боротьби за нашу свободу сформували 1920 року Українську Військову Організацію (УВО).На її основі постала Організація Українських Націоналістів (ОУН), яка розпочала величезну героїчну роботу з метою створення на території усіх українських земель самостійної соборної держави. Полковник Євген Коновалець, який очолив УВО та ОУН, колись сказав: « У великій світовій драмі ми маємо до вибору… або бути творцями, або жертвами історії. У вогні залізо перетоплюється на сталь, у боротьбі народ перетворюється на націю». Саме у той момент було відкрито нову історичну сторінку наших змагань за свободу під проводом ОУН.

 

 
"На Городиській горі, перекопаній заступом вічності" PDF Друк

З нагоди 77-ліття Ігоря Калинця.

Роздуми над минулим, з якого має постати варте уваги і високої поваги здорове майбутнє, достатньо зримо, як на нашу думку, відстежуються у повісті лауреата Шевченківської премії в галузі літератури, одного зі знакових сподвижників-«шестидесятників», уродженця м. Ходорова Ігоря Калинця «Молімось зорям дальнім», котру, як відомо, він написав у львівських радянських застінках у час обмежень на високого штибу патріотичне слово та гідний сподвижницький вчинок....

Втім, вище згадані візії мають своє достоту закономірне і цілком логічне відтворення у ще одному знаковому, як на наше бачення, творі згаданого Майстра Слова, тепер уже поетичному (втім, хіба повість, про яку згадали вище, не поезія в прозі?), «Григорій. Плугатар». Цей вірш Поет присвятив «вуйкові Грицеві Гулею з Городища». Згаданий твір мимоволі (принаймні, так нам видається) став присвятою й опосередковано самому населеному пункту (авжеж, Городищу Королівському!), високому духовному світу його жителів.

 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>

Сторінка 6 з 50

Пошук вакансій

Передплата

електронної версії часопису

1 місяць – 10 грн.,

3 місяці – 30 грн.,

6 місяців – 60 грн.,

12 місяців – 120 грн.

Замовляйте надсилайте на:

newtime1990@ukr.net

Останні коментарі